Рудольф II

Рудольф II нім. Rudolf II нід. Rudolf II van Habsburg
Імператор Священної Римської імперії
Правління	1 листопада 1575 — 20 січня 1612
Попередник	Максиміліан II Габсбург
Наступник	Матвій Габсбург
Інші титули	Король Німеччини Король Богемії Король Угорщини і Хорватії Титулярний король Галичини та Володимирії Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Релігія	католицька церква
Народження	18 липня 1552[1] Відень, Габсбурзька монархія[2]
Смерть	20 січня 1612(1612-01-20)[3][4][…] (59 років) Прага, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[2][6]
Поховання	Собор святого Віта
Діти	Julius d’Austriad, Ana Dorothea of Austriad, Caroline d'Autriched і Anna Dorothea von Österreichd
Династія	Габсбурги
Батько	Максиміліан II Габсбург[7]
Мати	Марія Австрійська (1528—1603)[7]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Рудольф II Габсбург (18 липня 1552, Відень — 20 січня 1612, Прага) — імператор Священної Римської імперії (1576–1612), король Угорщини (1572–1608), Галичини та Володимирії (1572–1608), король Богемії (1575–1611), німецький король (1575–1612).

Походив з династії Габсбургів. Син імператора Максиміліана II та Марії Австрійської. Родинні зв'язки з іспанським королівським двором дали змогу отримати виховання в Іспанії при дворі Філіпа ІІ, троюрідного дядька майбутнього імператора. Вихованням керували єзуїти, що обумовило подальші смаки і політичні принципи Рудольфа: орієнтація на католицизм, боротьба з протестантизмом на підлеглих територіях, підтримка війни з Османською імперією.

До володінь Рудольфа II входили Верхня і Нижня Австрія, Богемія та Угорщина. Проводив політику, спрямовану на зміцнення впливу католицької церкви на землях австрійських Габсбургів. Намагався протистояти натиску Османської імперії в Європі. У 1594 році Рудольф ІІ відправив на Запорозьку Січ із таємною дипломатичною місією Еріха Лясоту з метою укладення воєнного союзу між Запорожжям і Священною Римською імперією для боротьби проти Османської імперії. За правління Рудольфа ІІ внаслідок повстання 1604-1606 років Угорщина здобула деякі політичні та релігійні права, а частина країни звільнилась з-під влади Габсбургів.

Відсутність популярності в Відні і бажання відсторонитися від світу спонукали імператора перебратися в Прагу, що мимоволі стала другою столицею країни. Рудольф сприяв будівельним роботам у Празі, а також реконструкції Празького Граду (міської фортеці з собором).

Рудольф II замовив у Яна Вермейена, одного із найбільших видатних ювелірів того часу, якого спеціально викликали для цього, імператорську корону. Він ознайомився з усіма наявними в Празі стародавніми коронами. Потім відвезли до Нюрнберґу, де продемонстрували інші корони, в тому числі корону Карла Великого. За основу корони Рудольфа ІІ майстер взяв Богемську княжу корону Святого Вацлава. Корону було виготовлено 1602 року в Празі.

Хвороблива людина, слабкий політик, не досить вдалий вояк, імператор Рудольф II залишив значний слід в історії мистецтв як видатний меценат. За часів імператора, Прага і імператорський двір стають значним мистецьким осередком доби маньєризму. При імператорському дворі працювали відомі художники і науковці

• Арчімбольдо
• Бартоломеус Шпрангер
• Ганс фон Аахен
• Джованні да Болонья
• Адріан де Вріс
• Егідіус Заделер
• Рулант Саверей
• Тихо Браге
• Йоган Кеплер.

Так, різниця в роках між імператором і художником Арчімбольдо сягала 25 років. В особі Рудольфа Арчімбольдо мав уже третього покровителя і мецената. І як і для попередників, виконував різноманітні доручення. За дорученням імператора у 1582 році художник мандрує по Баварії, де купує мистецькі вироби доби античності, предмети мистецтва і живих тварин для зоопарку Рудольфа. Різноманітні колекції Рудольфа стали родзинкою тогочасної Праги. Серед них — колекція рідкісних мінералів, ювелірні вироби, морські мушлі великих розмірів, зоопарк з птахами, навченими говорити.

Бажання мати у власній колекції дійсно рідкісні речі переважувало обережність і критичність імператора. Цим користувалась ціла низка шарлатанів, авантюристів, психопатів і навіть божевільних. Дивацтво поведінки і дивацтво ремесел однаково приваблювали Рудольфа ІІ. Як і більшість володарів кінця XVI століття, він заохочував пошуки алхіміків для отримання золота з простих речей. На цьому та на якомусь знанні таємничих знань наполягав і авантюрист-англієць Едвард Келлі. За неблагодійні вчинки Келлі покарали ще в Англії, відрізавши одне вухо. Той емігрував на континент, приховуючи відсутнє вухо довгим волоссям та капелюхом. Довідавшись про зацікавлення імператора до незвичних речей та алхімії, прибув у Прагу і запропонував йому власні послуги алхіміка і знавця утаємничених знань. Іспити Едвард Келлі як алхімік був вимушений пройти, але авантюрист запобіжно і таємно проніс в кімнату маленький шматочок золота, який і продемонстрував імператорові після ворожінь з вогнем і колбами. Імператор таки прийняв його на власну службу.

Оточення авантюристів і напівбожевільних шукачів грошей кине тінь підозри навіть на справжніх віртуозів-митців, представників стилю маньєризм, що теж працювали при дворі дивака-імператора. Але їх творчий доробок і дійсний внесок в мистецтво слугує своєрідним алібі і не має нічого спільного з профанаціями алхіміків чи авантюристів.

Рудольф ІІ тоді купив одну з найзагадковіших книг світу — рукопис Войнича за 600 дукатів вважаючи її книгою Роджера Бекона.

Особливе захоплення викликала мистецька колекція Рудольфа ІІ: екзотичні предмети, вивезені з Індії та Америки, картини сучасних і давніх майстрів, скульптури, вази з коштовного і напівкоштовного каміння, дивна колекція годинників. Окрасою колекції картин були ні на що не схожі картини Джузеппе Арчімбольдо.

Про колекцію імператора захоплено писав кардинал д'Есте, якому її показали. Так виник культурний феномен під назвою — рудольфінська Прага.

У 1648 році вояки Швеції захопили і пограбували Прагу. Був пограбований і замок імператора. Тодішня королева Швеції Христина знала про скарби Рудольфа ІІ і побажала мати його колекцію у себе, яку визнавала військовою здобиччю. Розбещені війною і злочинами вояки вивезли лише те, що вважали за доцільне і здатне витримати довге транспортування. Вивіз організував генерал Карл-Густав Врангель, що прихопив з обозу і декілька картин Арчімбольдо для себе.

Королева отримала колекцію картин і малюнків, монет і медалей, скульптури.

Вів міжусобну боротьбу зі своїм братом Матвієм (Матьяшем). Під тиском місцевого дворянства змушений у 1608 році віддати Верхню і Нижню Австрію, Угорщину і Моравію володарю Відня, а в 1611 — зректися чеського престолу. Чеський престол посів його брат Матьяш, що пообіцяв протестантам Чехії пільги і отримав перемогу над Рудольфом. Останні роки життя неодружений Рудольф часто хворів. Він став останнім з імператорів, якого поховали в соборі міста Прага.

• Маньєризм
• Алхімія
• Авантюрист
• Едвард Келлі
• Міхал Сендзівуй
• Джузеппе Арчімбольдо
• 44613 Рудольф — астероїд, названий на честь правителя^[8].
• Рукопис Войнича

• Gindely, «Rudolf II» (Прага, 1868);
• Bezold, «K. Rudolf II und die heilige Liga».

Попередник Максиміліан II Габсбург

Імператор Священної Римської імперії 1576-1612

Наступник Матвій Габсбург

Попередник Максиміліан II Габсбург

Король Богемії 1575-1611

Наступник Матвій II Габсбург

Попередник Максиміліан II Габсбург

Король Угорщини 1572-1608

Наступник Матвій II Габсбург

Попередник Максиміліан II Габсбург

Король Хорватії 1572-1608

Наступник Матвій II Габсбург

Попередник Максиміліан II Габсбург

Король Німеччини 1575-1612

Наступник Матвій Габсбург

Попередник Максиміліан II Габсбург оскаржувалося іншими претендентами

Король Галичини та Володимирії титулярний 1572-1608

Наступник Матвій II Габсбург оскаржувалося іншими претендентами

Попередник Максиміліан II Габсбург

Ерцгерцог Австрії 1576-1608

Наступник Матвій II Габсбург

п о р Королі Угорщини Арпади Надьфеєделеми Алмош (бл. 850–бл. 895) Арпад (бл. 895–бл. 907) Золта (c. 907–c. 947) Файс (бл. 947–бл. 955) Такшонь (бл. 955–бл. 972) Геза (бл. 972–997) Стефан (997–1000) Королі Стефан I (1000–1038) Петер (1038–1041; 1044–1046) Самуїл (1041–1044) Андрій I (1046–1060) Бела I (1060–1063) Соломон I (1063–1074) Геза I (1074–1077) Ласло I (1077–1095) Коломан I (1095–1116) Стефан II (1116–1131) Бела II (1131–1141) Геза II (1141–1162) Стефан III (1162–1172) Ласло II (1162–1163) Стефан IV (1163–1165) Бела III (1172–1196) Імріх I (1196–1204) Ласло III (1204–1205) Андрій II (1205–1235) Бела IV (1235–1270) Стефан V (1270–1272) Ласло IV (1272–1290) Андрій III Венецієць (1290–1301) Пржемисловичі Вацлав (1301—1305) Віттельсбахи Отто (1305—1307) Анжу Карл I (1308—1342) Людовик I (1342—1382) Марія1 (1382—1385; 1386—1395) Карл II (1385—1386) Люксембурги Сигізмунд (1387—1437) Габсбурги Альберт (1437—1439) Ласло V (1440—1457) Ягеллони Владислав I (1440—1444) Гуньяді Матвій I (1458—1490) Ягеллони Владислав II (1490—1516) Людовик II (1516—1526) Заполья Янош I (1526—1540) Янош II Жигмонд (1540—1570) Габсбурги Фердинанд I (1526—1564) Максиміліан (1564—1576) Рудольф (1576—1608) Матвій II (1608—1619) Фердинанд II (1619—1637) Фердинанд III (1637—1657) Фердинанд IV (1647—1654) Леопольд I (1657—1705) Йосиф I (1705—1711) Карл III (1711—1740) Марія Терезія1 (1740—1780) Габсбурги-Лотаринзькі Йосиф II (1780—1790) Леопольд II (1790—1792) Франц (1792—1835) Фердинанд V (1835—1848) Франц Йосиф (1848—1916) Карл IV (1916—1918) Дискусійні чи спірні правителі виділені курсивом 1 — жінка на престолі Угорщини з титулом «король Угорщини»

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво RKDartists · Архів образотворчого мистецтва (Чехія) · Музей Вікторії та Альберта · Музей мистецтв Філадельфії · Національна портретна галерея (Лондон) Генеалогія та некрополістика Genealogics.org · Geni.com · Kindred Britain · Родовід · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree Література та бібліографія Goodreads · Index Theologicus · Provenio · Provenio · Sandrart.net · Бібліографія історії чеських земель Наука ZOBODAT Тематичні сайти E-Archiv.li · Early Modern Letters Online Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Allgemeine Deutsche Biographie · Biografický slovník českých zemí · Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Österreichisches Musiklexikon Online · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia Довідкові видання Британський музей · Alvin · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · ECARTICO · National Historical Museums of Sweden · Swedish Open Cultural Heritage · Vienna History Wiki · Salzburgwiki Нормативний контроль AAR: 12381091 · Autoritats UB: a1177602 · BAV: ADV10169405 · BIBSYS: 90361258 · BNC: a10836603 · BNE: XX1033254 · BNF: 13168504p · BPN: 92088617 · CANTIC: 981058511987706706 · CiNii: DA11663123 · CONOR.SI: 105837923 · CUT: 111511 · FAST: 66398, 1464973 · Freebase: /m/06hfk · GND: 118603701 · ICCU: MUSV056026 · ISNI: 0000000399045251 · J9U: 987007267355005171 · KANTO: 000210591 · LCCN: n81004066 · LIBRIS: 1zcfg5sk251fsp3 · LIH: LNB:k9+;=BU · MAK: 9810597372705606 · Museo Galileo: 40293 · NDL: 00621407 · NKC: jn20000701541 · NLP: a0000001182339 · NTA: 071412255, 309548810 · NUKAT: n97059038 · RERO: 02-A018993593 · RILM: 133860 · RISM: people/68440 · RRL: 151136 · SDBM: 28329 · SEARCH: 27490 · SELIBR: 205427 · SUDOC: 027646440 · ULAN: 500122378 · URBS: 9247, 13383 · VcBA: 495/62495 · VIAF: 15562150, 14909824 · РНБ: 77110232